Вам потрібні щасливі чи слухняні діти?

Я нещодавно відвідала лекцію одного спікера, який говорив про виховання дітей. І я була дуже засмучена тим фактом, що велика кількість присутніх у залі дорослих задавали дивні питання про виховання своїх чад. Тоді я навіть подумала: “О Боже, і ці люди займаються вихованням дітей?”

Що повинно було відбуватися з ними у дитинстві, що вони зовсім забули про те, як це бути дітьми. Чому вони стали такими категоричними, строгими і навіть жорстокими? Чому бути “правильним” важливіше, ніж бути щасливим?

Невже вони досі не зрозуміли, що усі діти просто не можуть бути відмінниками, погоджуватися з усім, що кажуть батьки, бути абсолютно слухняними, і що нарешті дитина — також особистість і може мати свою думку та бажання?

На дитячому майданчику, гуляючи зі своїми дітьми, я познайомилася з мамою трирічної дівчинки. Вона розповіла мені, що перед нею стоїть дилема: бити чи не бити дитину паском.

— Та як Вам взагалі таке у голову прийшло? — запитала я.

І вона розповіла про те, що це настійливо рекомендує робити її мати, тобто бабуся дівчинки. Мовляв, як інакше впоратися з тим, що дівчинка плаче чи незадоволена чимось. І їм, дорослим людям, не приходить у голову розібратися у причинах плачу дитини, заспокоїти, поговорити, обміркувати ситуацію. Я порекомендувала: може краще стукнути бабусю за такі пропозиції?

Закрийте очі, уявіть себе трирічною дитиною. А тепер уявіть свою маму з паском у руках. Це найрідніша людина, якій Ви більше всіх довіряєте, яка має Вас захищати, але замість цього вона збирається завдати Вам фізичної та психологічної шкоди, вона вище Вас втричі, вона сильніше Вас вчетверо… І найжахливіше, що Ви абсолютно безсилі. Де справедливість? У якому місці у цей час знаходяться розум та материнська любов?

Батьки часто заводяться через дрібниці:

— Моя дитина не прибирає іграшки. Треба за це її покарати. Вона ж дівчинка, вона повинна це робити. Інакше якою вона стане дружиною і хазяйкою?!

— Я щиро Вам бажаю, щоб Вашу доньку вибирали за дружину не через те, що вона гарно прибирає, — відповів спікер на лекції.

Коли мій старший син вчився у школі, його батько часто був незадоволений його оцінками, він докоряв йому і ставив за приклад однокласницю, дівчинку-відмінницю.

До речі, варто відзначити, що сам батько у шкільні роки не був ні відмінником, ні навіть хорошим учнем. Син ображався, але одного разу, коли батько черговий раз його сварив, син сказав:

— Якщо тобі так вже потрібна дитина-відмінник, може ти вдочериш мою однокласницю?

Нещодавно я розмовляла з батьками шістнадцятирічного хлопця. Вони скаржилися на те, що він не хоче вчитися, а вони кожного дня його пиляють і говорять:

— Якщо будеш погано вчитися, не знайдеш нормальну роботу. Тебе чекає погане майбутнє.

А ще у приклад вони приводять себе: мати, яка закінчила ВНЗ з червоним дипломом і батько, який також гарно вчився. Але при цьому нічого видатного у житті вони не досягли. Звичайна робота, середня зарплата.

Який висновок може зробити їх син? Очевидно, що червоні дипломи не дають гарантію блискучого майбутнього.

Я запитала у батьків:

— А Ви цікавилися, чим подобається займатися Вашому сину? Чим він захоплюється?

Вони відповіли, що їм немає потреби запитувати, вони і так знають, що йому би цілий день сидіти за комп’ютером і нічого не робити.

Тобто по суті діалог у них не відбувається. Їх спілкування складається з того, що він слухає настанови від батьків, які і самі не є хорошим прикладом для наслідування.

— А що для Вас важливіше: щоб Ваш син слухався Вас, робив те, що Ви говорите чи був щасливим і здоровим хлопцем? — запитала я.

Можливо, якщо Ви налагодите діалог зі своїми дітьми і дасте їм можливість висловитися, Ви дізнаєтеся, наскільки цікава Ваша дитина, що виявляється, у неї є власні думки та плани, вона — особистість.

Даючи дитині можливість приймати рішення, а не безумовно Вам підкорятися, Ви можете виростити більш сильну, самостійну, впевнену, а головне, щасливу особистість.

Адже те, що Ви є батьками, зовсім не означає, що Ви у всьому і завжди праві.

Вимагаючи поваги до себе, чи можете Ви сказати, що поважаєте свою дитину?

Сподіваюся, Вашою метою не є виховати слухняну людину.

Виховайте щасливу! І це буде по-справжньому правильно.

Що потрібно для того, щоб Ваша дитина виросла щасливою?

1. Не кричіть, не ображайте, і тим більше не бийте своє дитя.

2. Давайте дитині можливість самій приймати рішення і вибирати. Дозвольте їй обирати, що їсти, що одягати і що дивитися. Ставтеся з повагою до вибору дитини.

3. Дайте дитині можливість проявляти незадоволення, нехай сміливо говорить про те, що їй не подобається. Дитина не зобов’язана бути у захваті від усього, що Ви кажете, робите і доручаєте їй. Дозвольте їй мати власну думку!

4. Дозвольте говорити “ні”. Навчіть дитину відповідати “ні” на пропозиції, що їй не подобаються. Вона повинна вміти відмовляти.

5. Ви повинні дати дитині зрозуміти, що Ваша любов не залежить від її поведінки. Ви любите її завжди! І готові завжди її підтримати.

6. Говоріть зі своїми дітьми. Слухайте їх.

Будьте щасливі! Бути щасливими корисно для здоров’я! =)

А що для Вас важливіше: щасливі чи слухняні діти? Пишіть нам у коментарях.

Джерело

Ваша активність - наше натхнення! Подякуйте автору лайком, репостом чи коментарем =)