Ставлення у куток дітей: помилки і поради

Ставлення у куток дітей звучить як хороший спосіб вирішення проблеми: дитина проводить кілька хвилин одна, а потім приходить спокійною та слухняною. Батьки натомість часто говорять, що цей метод не працює, тому що діти не хочуть йти у куток, плачуть і кричать, замість того, щоб сидіти тихо, або навіть поводяться ще гірше після кутка.

Відповідно до недавніх досліджень, 85% батьків, які застосовують цей метод покарання, роблять поширені помилки, які значно знижують ефективність ставлення у куток: дають забагато попереджень і відтягують покарання, говорять до дітей, поки ті стоять у кутку, або й навіть дозволяють їм гратися з іграшками під час покарання. Якщо Ви готові застосовувати цей метод покарання до своїх дітей, подумайте, у яких випадках його буде доречніше використати, а також про інші тактики для виправлення поганої поведінки дитини.

Звідки з’явився цей метод покарання?

Ставлення у куток стало популярним завдяки реаліті-шоу по типу «Суперняня», але сама техніка була вперше розроблена у 1960-х як більш гуманна альтернатива жорстким покаранням, які були поширені у ті часи. Перед тим, як Артур Статс, доктор психології Гавайського Університету у Маноа, винайшов цю концепцію, вчителі та завучі рутинно били дітей лінійками, а батьки шмагали дітей лозинами. Зараз же, у часи, коли відео з тілесним покаранням дитини у школи стає вірусним через шок, що воно викликає, більшість батьків дотримуються більш м’якого підходу. Все-таки десятки років досліджень довели, що діти, яких постійно били, мають більші шанси вирости агресивними, а також заробити нервовість, депресію та зловживання алкоголем і наркотиками.

Однак ставлення у куток також не є добрим. Коли у дитини істерика чи зрив, вона може бути переповнена почуттями, які вона не може контролювати. Замість того, щоб тут же відіслати її на стільчик у куток, важливо дати їй зрозуміти, що Ви співчуваєте і розумієте її почуття.

Дитина потребує Вас найбільше, коли вона почувається і поводиться найгірше!

Більшість експертів вважають, що ставлення у куток може бути ефективним, якщо застосовувати його вірно і у потрібних ситуаціях, особливо для дітей віком старше 3-х років. Цей метод покарання варто приберігати для серйозних випадків, коли Ваша дитина могла чи спричинила шкоду і травми собі або комусь іншому.

Помилки ставлення у куток

  1. Занадто часте використання

Незважаючи на поширене уявлення про нього, ставлення у куток не повинно застосовуватися, щоб діти постояли і подумали про свою погану поведінку. Це покарання в основному застосовується як стратегія «Давайте припинимо погіршення ситуації». За всю історію всесвіту ще жодна дитина не ходила до себе у кімнату щоб «подумати, що вона накоїла». Вони всі думають про те, як батьки погано і несправедливо себе з ними повели. Справжнє усвідомлення помилок трапляється після ставлення у куток, коли Ви підходите і починаєте розмову заново: «Давай обговоримо твою поведінку».

  1. Приділяти дітям увагу під час покарання

Ставлення у куток в основі своїй є м’яким наслідком. Малі діти потребують уваги, навіть негативна увага може їх задовольнити. Фактично, ставлення у куток було спочатку «тимчасовим припиненням позитивної уваги та заохочення», оскільки його винахідник доктор Статс вважав, що звертання уваги на погану поведінку дитини може побудити її до ще більшої шкоди. Саме місце не важливе: стільчик чи куток, важлива нестача батьківської уваги на короткий період часу. Вона змушує дитину побачити, що її поведінка призвела до втрати цієї уваги замість того, щоб здобути її.

  1. Використання цього покарання з неправильних причин

Дослідження Університету Оклахоми виявили, що ставлення у куток краще всього працює на малих дітях, які протистоять і не слухаються, кривдячи інших або навмисно роблячи протилежне тому, що Ви кажете. Але за умови, що спочатку у більшості випадків Ви застосовуєте м’якші методи покарання. Якщо ж дитину ставлять у куток для вирішення різних видів проблем або якщо цей метод застосовується занадто часто, то поведінка може навіть погіршитися. Малюки, які капризують, бо не хочуть їсти кашу чи то випрошують більше часу за планшетом, краще відповідають на інший підхід. У таких випадках подумайте про інші методи.

Альтернативи ставленню у куток

  • Визначте і підтримуйте хорошу поведінку, як-от спокійна гра та розмова замість шуму і крику. Хваліть та винагороджуйте за таку поведінку, кажучи: «Ти так гарно і спокійно граєшся зі своїми іграшками!» або давайте зірочки чи стікери за заслуги.
  • Користуйтеся фразами «якщо-то». Замість «Ми залишимося на ігровому майданчику іще на 5 хвилин, але тільки якщо ти взуєш свої черевики», кращим варіантом буде «Якщо ти взуєш свої черевики, то ми залишимося на майданчику ще на 5 хвилин».
  • Заждіть, поки всі охолонуть. Після того, як усі заспокояться, Ви можете почати роз’яснення: «Ми не кидаємо іграшки, бо це небезпечно, так можна поранити інших».

Нова покращена техніка ставлення у куток

Якщо запитати батьків, як вони використовують це покарання, то отримаємо різні відповідей: від саджання на стілець для неслухняних до утримання дітей у їх кімнаті. З моменту, коли доктор Статс описав цей метод покарання, дослідники покращили його, зробивши більш м’яким та ефективним.

Крок 1: Дайте одне чітке попередження. Дослідження виявили, що одне, неповторюване попередження перед кожним ставленням у куток може зменшити необхідну кількість застосування цього покарання на 74%. Після попередження, якщо дитина продовжує погану поведінку протягом 5 сек., переходьте до покарання.

Крок 2. Сповістіть про ставлення у куток. Ви можете почекати, коли дитина трохи заспокоїться, але потім повторіть, що вона не так зробила («Я казала не битися. Йдеш у куток!» і поставте її у куток чи посадіть там на стілець. (Багато експертів не радять відправляти дитину до своєї кімнати, адже там у неї є іграшки, книги та інші речі). Опирайтеся бажанню тут же почати лекцію з доріканнями. Можна дати пояснення до ставлення у куток або після нього, але аж ніяк не під час покарання. Якщо Ви ходите поруч і кажете щось на кшталт: «Я тобі говорила про це вже тисячу разів», «Зараз ти отримав те, на що давно наривався» або «Я сподіваюся, ти думаєш над тим, що накоїв», то таким чином приділяєте дитині увагу замість того, щоб забрати її. А будь-яка увага, навіть негативна, може виступати для дитини скоріше нагородою, ніж прикрим наслідком.

Крок 3. Заміряйте час (користуйтеся секундоміром). Доктор Статс колись радив тримати дітей у кутку аж поки вони не заспокояться, навіть якщо це забирає півгодини часу. Зараз багато батьків керуються правилом «одна хвилина на кожен рік віку дитини». Однак нещодавнє дослідження Університету Флориди показало, що навіть коротке ставлення у куток, від 1 до 3-х хвилин, є ефективним, принаймні для дітей віком від 3 до 5 років. Якщо Ви виставите секундомір на довгий час, то Вам буде важче змусити дітей висидіти покарання у майбутньому.

Крок 4. Зробіть це нудним. Під час ставлення у куток, не говоріть з дитиною і не зустрічайтеся поглядами. Зберігання тиші може потребувати трохи практики, особливо якщо дитина почне говорити щось по типу: «Ти найгірша мама з усіх!», «Чому ти так до мене ставишся?» або «Можна мені попити?» Немає значення, що дитина говорить чи запитує під час покарання, повністю це ігноруйте.

Крок 5. Коли секундомір подасть сигнал, оголосіть про кінець покарання. І немає значення, чи дитина все ще метушиться, капризує чи плаче. Як тільки час вийде, покарання завершено. Як Вам дізнатися, що ставлення у куток дає результати? Якщо Ви почнете застосовувати ці поради, то у період 1-3 тижні потреба у цьому покаранні буде все менше і менше. Якщо Ви оголосите про час у кутку і будете тримати своє слово, то діти швидко навчаться Вас слухати.

А якщо дитина відмовляється йти у куток?

  1. Поставте її перед вибором. Вона Вас послухається і піде у куток або втратить один зі своїх привілеїй, наприклад, час на перегляд улюбленого мультика. Якщо дитина обирає не йти у куток, то просто скажіть: «Добре, значить ніякого телевізора» і вийдіть з кімнати.
  2. Запропонуйте скорочення часу за хорошу поведінку. Ви можете сказати щось таке: «Стояння у кутку займе 3 хвилини, але якщо ти підеш зараз і сидітимеш тихо, то пробудеш там тільки 2 хвилини».
  3. Візьміть паузу самі. Якщо безпечно залишити дитину у кімнаті без нагляду (або інший дорослий знаходиться там), то просто підіть у свою кімнату самі. Або скажіть: «Я не буду розмовляти з тобою 3 хвилини, бо ти вдарив свого братика».

Сподіваємося, що ці поради стануть Вам у нагоді, і у Вас будуть рости виховані і слухняні діти, яких майже не треба буде карати. Ставте лайк автору за статтю і зберігайте собі на сторінку у соцмережах!

Ваша активність - наше натхнення! Подякуйте автору лайком, репостом чи коментарем =)