Хлопчики і дівчатка: різний підхід у вихованні дітей

Хлопчики і дівчатка тлумачать усе, що Ви кажете по-різному, включно з тоном і гучністю голосу, мовою тіла. Тут ми опишемо наші улюблені психологічні прийоми для спонукання будь-якої дитини слухатися і розкриватися.

Ми знаємо, що мозок дівчаток і хлопчиків розвивається не однаково. Останні розробки в області нейрології, такі як картографія мозку, допомогли людям наблизитися до розуміння цього складного органу. Використовуючи функціональну магнітно-резонансну проекцію, дослідники спостерігали, як різні частини мозку реагують (підсвічуються на зображенні), коли дівчатка та хлопчики говорять, складають пазли, перемикають увагу.

В той же час науковці дізналися багато нового про нейронну пластичність. Досвід з дитинства впливає на усі аспекти функціонування мозку. Вроджені розбіжності в анатомії мозку можуть пояснити, чому хлопчики нервово висиджують уроки у школі, а дівчатка спокійно заколисують ляльок. Однак кожна дитина є унікальною і розвивається по-своєму.

Стереотипи є дуже небезпечними. Як дорослі, ми несемо відповідальність і не повинні нав’язувати власні упередження дітям. Ми маємо підтримувати здібності до технічних наук і сміливість у дівчаток та цінувати чутливість і відкритість у хлопчиків, якщо це їх природні задатки. Але для успішного виконання цього завдання ми маємо знати, як стать може впливати на комунікацію, при цьому зважаючи на індивідуальні особливості та темперамент дитини. Ми зібрали найуспішніші практики психологів для встановлення міцного зв’язку з синами і доньками.

Хлопчики і дівчатка: різниця у вихованні

Змініть стиль спілкування

Хлопчики розвивають мовні навички повільніше за дівчаток. Більшість того, що вони говорять, стає зрозумілим до віку 4,5 років. Тож уникайте «конструктивної критики», користуючись довгими і складними словами: «невідповідний», «сфокусуйся», «порушуючий», «результативність» тощо. Подібне буде звучати для сина як «бла-бла-бла».

Дівчатка розвивають мовні навички скоріше хлопчиків. Майже усе, що кажуть дівчатка, зрозуміло вже до віку 3 років. Мозолисте тіло, пучок нервів, що з’єднує 2 півкулі мозку, у дівчаток товще, воно сприяє комунікації. Але не треба помилково сприймати вражаюче словесне вираження доньки за її емоційну зрілість або тлумачити її втрату самоконтролю (плач та істерики) як регрес і спроби маніпулювати Вами. Стратегічно буде розумніше дати їй право на останнє слово у суперечці, щоб запобігти загостренню ситуації і дати їй зберегти обличчя. Ви завжди зможете за необхідності знову обговорити спірне питання пізніше.

Здобудьте їх увагу

Загалом, хлопчики кажуть менше слів за день, ніж дівчатка, і говорять повільніше. Щоб син розумів Вас, говоріть у розслабленому темпі, але не дражніть його, промовляючи занадто механічно: «Будь ласка. Постав. Тарілку. У. Раковину».

Дівчатка зазвичай говорять у 2-3 рази більше слів за день, ніж хлопчики, і вдвічі швидше. Щоб зберігати свій авторитет, говоріть достатньо швидко, щоб утримувати її інтерес, але не так швидко, як вона.

Будьте зрозумілими

Мозок хлопчиків виробляє менше серотоніну, ніж мозок дівчаток. Це робить хлопчиків більш непосидючими і швидкими для імпульсивних дій. Тож сприймайте свої розмови як закидування м’яча у кільце: Ви коротко сказали щось одне, потім сказали ще щось одне, тож інколи Ви вдало закидаєте м’яч і Ваші слова успішно сприймаються, а інколи — ні.

Мозок дівчаток виробляє більше серотоніну. Таким чином, дівчаткам легше регулювати свій настрій та вираження емоцій. Однак зрозумійте, що суперечки на тему «все про все»: про правила, їжу і прибирання кімнати не можуть бути вирішені під час однієї довгої логічної дискусії. Для кожної проблеми має бути окрема розмова.

Виражайте свої почуття

Мозок хлопчиків виробляє менше окситоцину та вазопресину, ніж мозок дівчаток. Це робить хлопчиків менш здатними до сприйняття болю та негараздів інших. Тож Ваш син часто не зможе помітити легкі зміни у тоні Вашого голосу, а Ваші зітхання та саркастичні натяки також, скоріш за все, не справлять на нього жодного впливу. Не дозволяйте собі почуватися ображеними чи ігнорованими, якщо син не помічає, що Ви через щось засмучені.

Мозок дівчаток виробляє більше цих гормонів. Це допомагає дівчаткам швидко реагувати на сигнали болю та страждання інших. Тож знайте, що Ваша донька дуже чутлива до тону голосу, що виражає зневагу, насмішку та обурення. Щоб нейтралізувати емоційний аспект того, що Ви кажете, та покращити свій тон розмови, спочатку перемкніть свою увагу. Спробуйте зайнятися чимось з дитиною на кілька хвилин, перш ніж попросити її зосередитися і поговорити з Вами.

Просіть про допомогу

Щоб комфортно слухати співрозмовника, хлопчики потребують тону голосу вище на 6-8 децибелів, ніж дівчатка. У них також вища терпимість до навколишнього шуму. Тож майте на увазі, що якщо Ви просите сина зробити щось двічі, то він насправді міг просто не почути Вас. Намагайтеся використовувати коротші речення і говорити дещо голосніше (однак не на максимальній гучності!).

Дівчатка розуміють голоси на нижчих децибелах, ніж хлопчики, а також можуть відрізняти нюанси тону краще за них. Вони можуть чути краще на більш високих частотах, але в той же час їх набагато більше дратує і відволікає навколишній шум. Тож говоріть з донькою прямо і чесно. На відміну від малих хлопчиків, дівчатка добре помічають паузи у розмові та мовчання. Донька не тільки почує Ваші слова, а й легко помітить хитрощі та напівправду.

Дізнавайтеся більше деталей

Хлопчики не потребують зорового контакту так часто, як дівчатка. Вони більш схильні до вербальної комунікації, коли сидять поруч з іншими. Тож спробуйте поговорити, поки їдете кудись у машині, або ж при вечірньому світлі лампи, коли вкладаєте сина спати. Йому буде комфортніше говорити, сидячи збоку від Вас. Однак Ви можете сфокусувати його увагу, обговорюючи важливі прохання та зауваження, сидячи обличчям до обличчя.

Дівчатка потребують і реагують позитивно на зоровий контакт, посмішки та вербальну комунікацію обличчям до обличчя. Тож якщо Вам потрібно роз’яснити якусь ситуацію, використовуйте відкриті питання, що спонукають до роздумів і розгорнутих відповідей, а не  спрямовуючі питання і питання з відповіддю «так-ні». Замість того, щоб запитати: «Ти розсердилася на неї?», спитайте: «Як ти тоді почувалася? Що тоді сталося?».

Обговорюйте емоції

Хлопчики більш стурбовані при розлуці з батьками і більш схильні до плачу до віку 3-х років, ніж дівчатка. Коли вони підростають, їх вегетативна нервова система (яка регулює серцебиття, тиск крові та травлення) змушує їх реагувати на стрес та конфронтацію зі збудженням та пожвавленням. Тож говоріть про почуття непрямо, наприклад, читаючи історію на ніч і обговорюючи те, що сталося з персонажами, або запитуючи про деталі власних мрій сина.

Здатність дівчаток зчитувати соціальні сигнали допомагає їм пристосовуватися до нових умов. Вегетативна система дівчинки змушує її реагувати на стрес, віддаляючись і почуваючи запаморочення, нудоту та страх. Тож якщо донька приходить додому і розповідає про прикрість, несправедливість чи гнів, візьміть на себе роль співчутливої тітоньки чи консультанта і вислухайте, не виражаючи жалю і паніки.

Тож, хлопчики і дівчатка, залежно від анатомічних особливостей своєї статі по-різному реагують на одні і ті ж речі та ситуації. Враховуйте ці особливості, і Ваше спілкування з дітьми вийде на вищий рівень!

Пишіть нам у коментарях, хто у Вас: син чи донька? Які труднощі у спілкуванні у Вас виникали? Чи помічали відмінності у реакції та розвитку? Не забувайте також ставити лайк і ділитися з друзями, нам буде дуже приємно =)

Ваша активність - наше натхнення! Подякуйте автору лайком, репостом чи коментарем =)